РОЗВІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розвінча́ти. Поема «Демон» не апофеоз «демонізму», а розвінчання його (Рильський, III, 1956, 207); Типове для Лесі Українки, Коцюбинського — це не тільки викриття й розвінчання буржуазних ідей і їх носіїв, а й ствердження того нового, що народжувалося й зростало в революційній боротьбі народу (Іст. укр. літ.. І, 1954, 597).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 635.