РОЗГАРДІЯ́ШИТИ, шу, шиш, недок., розм., рідко. Учиняти розгардіяш (у 1 знач.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в хлоп’ячій голові: Максимові хотілось самому битись, рубатись, розгардіяшити… (Мирний, І, 1949, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 646.