РОЗГАРЯЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАРЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.
1. рідко. Робити що-небудь дуже гарячим, сильно нагрівати.
2. перен. Приводити кого-небудь у збуджений стан, змушувати гарячитися. Один раз Орися заточилася.. — Що це ти, дівко, гривеники збираєш? — засміявся він, розгарячуючи її ще більше в танці (Тют., Вир, 1964, 128); Декотрі таки просто кепкували.. з о. Альойзія. Але це його тим більше розгарячило (Март., Тв., 1954, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 646.