РОЗГОДИ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗГОДИ́НИТИСЯ, иться, док., розм.
1. Звільнятися від хмар, туману. Хмарне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець (Мирний, І, 1949, 339); *Образно. Його [Черемшини] обличчя розгодинювалось від одного ясного променя (Письмен. зблизька, 1958, 168).
2. Робитися ясним, погожим; розпогоджуватися; // безос. Розгодинилося, вияснилося, пшеничне зерно, як кришталь, переливалося на сонці (Горд., Дівчина.., 1954, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 651.