РОЗГОСТИ́ТИСЯ, гощу́ся, гости́шся, док., діал. Будучи гостем, розташуватися, відчути себе, як удома. — Будьте ласкаві! Сідайте собі, — кажу, — пане! Прошу його розгоститися, як у своїй хаті (Март., Тв., 1954, 203); [Чирняк:] Прошу, пане Цимбальський, розгостіться! (Фр., IX, 1952, 370); Нарешті, парубки роз-гостилися, позасідали коло дівок, сміються, жартують (Кобр., Вибр., 1954, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 657.