РОЗГУ́БЛЕНО, присл. Розгубившись (у 4 знач.). Юрчик не знав ще Віктора й розгублено дивився на нього (Сміл., Сашко, 1954, 227); Діденко розгублено знизав плечима (Головко, II, 1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 659.