РОЗГУКА́ТИСЯ1, а́ється, док., рідко. Розбушуватися, розігратися (про природу). Тою порою, що спінений Понт розгукався і плеще, Вчув і стривожився вельми Нептун, — що негода зірвалась (Зеров, Вибр., 1966, 224).
РОЗГУКА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, док., рідко. Те саме, що розкрича́тися. Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (Загреб., Диво, 1968, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 660.