РОЗГУ́ЛЯНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгуля́ти 2.
2. у знач. прикм. Збуджений веселощами, гулянкою і т. ін. Костик стає перед Даркою — розгуляний, червоний (Вільде, Повнол. діти, 1960, 17); // Який досяг у дії, вияві великої інтенсивності, сили. Розгуляна стихія здавалась всемогутньою, паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (Гончар, Новели, 1954, 58); Гуде Черемош, несе на спінених хвилях, що лиш захопить,.. що зарве розгуляна вода (Круш., Буденний хліб.., 1960, 396).
3. у знач. прикм. Який збільшив вагу на доброякісних кормах у природних умовах (про тварин). Корови, розгуляні за літо й розманіжені, ще заздалегідь накидали оком на іншого тура і полишали свого давнього вожака (Загреб., Диво, 1968, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 661.