РОЗДРА́ЗНЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздразни́ти. Анна, до крайності роздразнена і зворушена, трутила [била] її (Коб., II, 1956, 160).
2. у знач. прикм. Роздратований (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 669.