РОЗДУ́МУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. розду́мувати 1 — 3. Ті листи.. були новим предметом заняття і роздумування для Рифки (Фр., V, 1951, 341); Роздумування Лесі довелося перервати (М. Ол., Леся, 1960, 197).
2. Те саме, що ро́здум 1. Знаменський ішов додому, повний сентиментальних роздумувань про Надю (Крим., Вибр., 1965, 337); Свої філософсько-моралістичні роздумування Сковорода викладає в листі до Г. І. Ковалінського (Рад. літ-во, 18, 1955, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 673.