РОЗЖАРІ́ЛИЙ, а, е. Який розжарився, розпікся, став надто гарячим під дією вогню. Він тільки бачив іскри білі І металеві ручаї, Ковшів окрайці розжарілі, Своїх канав тугі краї (Шпорта, Запоріжці, 1952, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 677.