РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжи́ва.
На розжи́ток — те саме, що На розжи́ву (див. розжи́ва). Задалась [Палажка], виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток (Барв., Опов.., 1902, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 679.