РО́ЗКАЛЬ, і, ж., рідко. Те саме, що бездорі́жжя 2. — Я вмру восени, в саму хляпавку. Головонько бідна! Як ви мене ховатимете в таку розкаль?! (Март., Тв., 1954, 153); Ранок був.. холодний, на вулиці розкаль, зверху трясе мокрим снігом (Ков., Світ.., 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 689.