РОЗКАРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., техн.
1. Покривати карбівкою (у 1 знач.) поверхню металевих виробів.
2. Обробляти з’єднання, шви яких-небудь металевих виробів з метою ущільнення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 689.