РОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який розкаявся у чому-небудь.
◊ Розка́яний грі́шник: а) (рел.) людина, яка розкаялась у порушеннях релігійних догм; б) людина, яка публічно визнала помилковість своїх вчинків, що йдуть урозріз із пануючою в суспільстві мораллю. Були намагання представити Пушкіна саме як розкаяного грішника. Одним із перших авторів цієї легенди, що поширював її задля добра родини Пушкіна, був.. Василь Андрійович Жуковський (Рильський, X, 1962, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 691.