РОЗКЛАДУ́ШКА, и, ж., розм. Легке розкладне ліжко. Придбав [Павло] для Оксанки алюмінієву розкладушку, купив маленький стіл для книжок і зошитів (Хижняк, Килимок, 1961, 19); Тихо (дівчата вже спали), не вмикаючи світла, впала [Надійка] на свою розкладушку і, накривши подушкою голову, розридалася (Коз., Листи.., 1967, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 702.