РОЗКЛЕ́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкле́їти. Мій батько прийшов додому й радісно оголосив, що по місту розклеєні афіші, які сповіщають про прибуття української трупи на чолі з М. Л. Кропивницьким (Збірник про Кроп., 1955, 343); // у знач. прикм. В куточку конверта зяяла маленька розклеєна щілинка (Баш, Вибр., 1948, 71); На всіх чотирьох дверях, з обох кінців казарми, видніються розклеєні листки наказу (Кол., На фронті.., 1959, 52); // розкле́єно, безос. присудк. сл. В одну ніч в багатьох селах району було розклеєно і розкидано радянські листівки (Коз., Гарячі руки, 1960, 8).
2. у знач. прикм., перен., розм. Який занепав духом; // Який погано себе почуває, нездужає. Коли я була у Вас тільки раз, то не через те, щоб не інтересувалась Вами чи справами, а через те, що була розклеєна і втомлена (Л. Укр., V, 1956, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 703.