РОЗКО́ШЕСТВО, а, с. Розкіш, розкішне життя. Предметом гордощів були вазони в нього, Де смирний кактусик, дві фуксії сумні Росли, розкошества ілюзія зелена (Рильський, Поеми, 1957, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 711.