РОЗКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Проводити на чому небудь риски, прямі лінії. *Образно. — Хай припливуть за куренем курінь Чайки, чуби, що розігнав Нечеса, І хай Сіркова тінь довготелеса Списом розкреслить надбережну рінь (Зеров, Вибр., 1966, 89); // Позначати рисками, зображати у вигляді креслення. Тимко обміряв очима сухеньку постать старого, розкреслив вістрям лопати прямокутник приблизно для його росту (Тют., Вир, 1964, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 712.