РОЗКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. розкрива́влять; док., перех. Розбити, роздерти, поранити до крові. Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (Тулуб, В степу.., 1964, 72); Чужа кицька через дроти клітки покалічила Пташка, видерла хвоста, розкривавила животика (Дор., Не повтори.., 1968, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 713.