РОЗКУШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Куштуючи, визначати смак чого-небудь. Випили. Василь Степанович довго плямкав губами, розкуштовуючи дорогоцінний трунок (Добр., Очак. розмир, 1965, 17); На фермі Рябуха через недовгий час вирівнялася, призвичаїлася до автопоїння, розкуштувала солодкі стебла молодої кукурудзи (Вол., Місячне срібло, 1961, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 721.