РОЗКУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗКУ́ЩИТИСЯ, иться, док. Рости, розростатися кущем (кущами), пускаючи нові пагони від основного стебла (перев. про посіви зернових культур). Жито було, правда, кволеньке, а пшениця розкущилась — пашниста, зелена (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 381); Рослини добре розкущилися, є всі підстави гадати, що врожай буде багатий (Роб. газ., 17.I 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 721.