РОЗКІ́Л, ко́лу, ч.
1. с. г. Невелика трикутна загорожа для відбору овець, свиней і т. ін. Щоб було зручно заганяти свиней на ваги, краще обладнати розкіл, тобто загороду у формі трикутника, вершина якого примикає до ваг (Свинар., 1956, 21).
2. Місце, в якому що-небудь розколене або розкололося: розщіп.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 698.