РОЗЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Порушувати лад у звучанні (музичних інструментів і т. ін.).
2. Те саме, що розла́днувати 2. Обстановка в семінарії пригнічувала Маковея і часто розладжувала його творчі плани (Жовт., 2, 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 722.