РОЗЛО́ГІСТЬ, гості, ж. Властивість за знач. розло́гий. Сталеве плетиво геометричних фігур вписалося в небо, в розлогість степу, стало новою ознакою полтавського пейзажу (Цюпа, Краяни, 1971, 29); У посушливих умовах розлогість куща корисна тим, що затінює грунт (Картопля, 1957, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 729.