РОЗЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розліпи́ти. На стіні естради і ще в двох-трьох місцях розліплені свіжі афіші (Коч., II, 1956, 65); Листівки, розліплені невідомими однодумцями, були.. віддруковані на машинках (Гончар, IV, 1960, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 727.