РОЗМАЗНЯ́, і́, ж., розм.
1. Несмачна рідка страва (перев. каша). Варить [Катерина] борщ, а зварить якусь нісенітницю. І картоплю покладе, і капусти накришить, і буряків укине,.. а спробує — не борщ зварився, а якась пересолена розмазня-каша (Збан., Переджнив’я, 1960, 283); // перен,, зневажл. Про що-небудь розпливчасте, позбавлене чіткості, виразності. В їхньому [деяких письменників] уявленні ідеал людини — це якась іконописна розмазня, ходяча схема всіляких чеснот (Вітч., 8, 1958, 122).
2. перен., зневажл. Нерішуча, слабохарактерна людина. [Xведір (несміло):] Ти не жалієш своєї жінки. [Іван:] Розмазня! (Мирний, V, 1955, 242); Навіть і це подобається в ній Січкареві: краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (Стельмах, II, 1962, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 733.