РОЗМАЇ́ТИЙ, а, е.
1. Неоднаковий, несхожий з іншим (іншими) в чому-небудь; різноманітний. На прощання дає мені Берник розмаїті інструкції, що маю робити, коли вступлять до села окупанти (Мур., Бук. повість, 1959, 149); // Який складається з несхожих, неоднакових між собою предметів, осіб і т. ін. Великий розмаїтий гурт жінок і чоловіків валом котився до сільради (Епік, Тв., 1958, 214).
2. Неоднорідний за змістом, формою, силою вияву і т. ін. Наша доба така багата, така розмаїта, вона дає безліч матеріалу для творчості (Донч., VI, 1957, 585); Катерина Василівна змалку полюбила широкий розмаїтий світ рослинності, дерев, квітів (Чаб., Шляхами.., 1961, 38); // Різний за кольором, тоном; різнобарвний. Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (Стар., Облога.., 1961, 5); Клумби горять розмаїтими барвами квітів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 734.