РОЗМИ́НКА, и, ж., розм. Дія за знач. розім’я́ти, розмина́ти 2 і розім’я́тися, розмина́тися1 2. — Нічого, розімнуся.— Е, синок, це така розминка, що тиждень і в здорового кості ломить. Облиш косу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 354); Розминка має складатися з такого комплексу вправ, який найбільше сприятиме підготовці організму гімнасток до здійснення мети даного уроку (Худ. гімнаст., 1958, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 741.