РОЗМНО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Кількісно збільшувати що-небудь. Потрібне суспільство, яке мільйонами рук підхоплює наш досвід, розмножує користь, здобуту вашою ланкою, Іване Семеновичу … (Ю. Янов., II, 1954, 127); // Друкувати, переписувати в кількох або багатьох примірниках. Дівчата якимсь чином уже подіставали з табору ноти [Державного гімну] і розмножували їх від руки (Гончар, І, 1954, 449); — Оцей папірець треба розмножити … 100 примірників… Неодмінно на склографі (Петльов., Хотинці, 1959, 80).
2. Розводити, розплоджувати у великій кількості (рослини або тварин). — Сійте свою пшеничку, розмножуйте її, а прийде пора косити, .. покличете мене на обжинки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 6); Зеленими живцями розмножують бирючину, жасмини, спіреї (Озелен. колг. села, 1955, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 746.