РОЗМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Намочуючи, робити м’яким, викликати розбухання. Він, в котрий уже раз, перестругував глину,.. щоб роздрібнити грудки, потім розмочував і довго місив (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328); Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз. Розмочити б… (Хотк., II, 1966, 108); — Чоботи он приволік, як хлющі. Завтра засохнуть, як взуватимешся? — Водою розмочу (Тют., Вир, 1964, 104).
◊ Розмо́чувати (розмочи́ти) раху́нок — програючи, відкривати рахунок під час спортивних змагань. Друга половина гри ще не скінчилася, а берлінці сохли на шести — нуль і ніяк не могли розмочити рахунок (Ю. Янов., II, 1954, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 749.