РОЗМІ́РЕНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється у певному ритмі, темпі; ритмічний. Я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток (Коцюб., І, 1955, 415); В кімнаті залягла довга мовчанка. Тільки чути було розмірене глибоке дихання Кузнецова (Головко, II, 1957, 602); Дрімотну тишу зимового поля розколихує розмірений гул (Цюпа, Назустріч.., 1958, 326).
2. Який здійснюється цілеспрямовано, відбувається за певними правилами, розпорядком. Життя в нашому домі було розмірене й завжди однакове: яке сьогодні, таке й завтра (Мирний, IV, 1955, 335); Все в цьому місті здавалося їй розміреним, розрахованим (Ле, Міжгір’я, 1953, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 743.