РОЗМІРКО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розмірко́вувати. Не холодними розмірковуваннями розуму, а скоріш всім своїм єством художника відчував [Дмитро], що живе в часи такого зламу.., коли вирішується доля людства (Коз., Гарячі руки, 1960, 39); Стриманість почуттів, розважливе розмірковування характерні для інтимних поезій В. Самійленка (Вітч., 2, 1964, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 743.