РОЗПАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпалені́ти. Дорош сплигнув із сідла, розминаючи зомлілі від незвичної їзди ноги, пішов до могутнього береста.,, ліг на траву. Земля ніжно холодила його розпаленіле тіло (Тют., Вир, 1964, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 756.