РОЗПАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпарува́ти. По всій підлозі валялись безногі ведмеді, розпаровані крокети, різні лото та кубики (Збан., Курил. о-ви, 1963, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 758.