РОЗПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розділяти, роз’єднувати пару кого-, чого-небудь. Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (Гончар, Дорога.., 1953, 36); [Яким:] Вола з волом, мовляв, розпаруєш та з другим його спаруєш, і той привика, а ми ж, здається, люде?.. (Кроп., II, 1958, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 758.