РОЗПАШІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що розпаші́тися. Орися розпашіла від роботи, в щоки пломінь б’є (Тют., Вир, 1964, 125); Весь вечір вона витанцьовувала з ним, розпашіла вся, була красивою незвичайно (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 759.