РОЗПЕ́РТИСЯ, зіпру́ся, зіпре́шся, док., розм. Лягти або сісти в недбалій позі, широко розкинувши ноги і руки; розсістися, розвалитися. — Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню. Розперлась на софі, задерла кирпу вгору, закопилила губи… (Н.-Лев., IV, 1956, 136); Випустила [Краньцовська] Славка з обіймів та й розперлася в повозці (Март., Тв., 1954, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 760.