РОЗПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпе́стити. Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (Панч, На калин. мості, 1965, 152).
2. у знач. прикм. Який надто розпестився.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 760.