РОЗПИСНИ́Й, а́, е́. Розмальований фарбами, прикрашений розписом (у 2 знач.). Заморський гість з прихованою цікавістю поглядає на розписні стіни і стелі (Ів., Таємниця, 1959, 174); Хліб, цибуля і часник лежали просто на цераті, навколо розписної череп’яної сільнички (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 763.