РОЗПЛА́КАНИЙ, а, е, рідко. Який розплакався; заплаканий. Втихомирила Савчиха розплакані діти, а сама пішла до стодоли за половою для худоби (Мак., Вибр., 1954, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 766.