РОЗПЛЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛЮВА́ТИСЯ, юю́ся, ює́шся, док., розм.
1. Починати дуже або довго плювати. Хотів тую кицьку собі забрати, аж вона йому в руки й не далася: розпирхалась… розплювалась (Григ., Вибр., 1959, 450).
2. перен. Посварившись, розходитися, розлучатися з ким-небудь. Покинув Максим зовсім пити; розплювався з своєю дівчиною (Мирний, І, 1949, 233); // перев. док. Покласти кінець, край чому-небудь; покінчити з чимсь. — Зрештою, я можу розплюватися з так званою лікарською практикою… (Загреб., Шепіт, 1966, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 771.