РОЗПЛЮ́ЩЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплю́щити1. Лише мить — і вже під танком транспортер розплющений лежить (Гонч., Вибр., 1959, 314); Розплющеним носком черевика сміливо зафутболив [Микола] у двері, став на порозі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 4).
РОЗПЛЮ́ЩЕНИЙ2, а, е, перев. у сполуч. із сл. око, очі. Дієпр. пас. мин. ч. до розплю́щити2. Параскіца хотіла бігти — і не могла; ноги немов приросли до землі, а широко розплющені очі пильно вдивлялися в простір (Коцюб., І, 1955, 279); Федір прокидався і чекав з розплющеними очима ранку (Мушк., Серце.., 1962, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 771.