РО́ЗПЛІ́Д, ро́зпло́ду, ч., спец.
1. Дія за знач. розплоди́ти і розплоди́тися. Розплід овець.
На ро́зплі́д — для розведення, одержання приплоду. — Як будуть розбирати економію в пана, я візьму тільки руду корову. — А мені коли б пару гусей на розплід (Коцюб., II, 1955, 77).
2. Відкладені бджолиною маткою яєчка, а також личинки, лялечки, які виросли з цих яєчок. У весняно-літній період у комірках стільників вулика є ще й розплід, з якого розвиваються робочі бджоли або трутні (Бджільн., 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 769.