РОЗПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех.
1. Ділити щось між ким-, чим-небудь, даючи кожному окрему частку. Навкруги ганку стояли мішки із збіжжям, яке економ розподіляв із двірськими парубками (Кобр., Вибр., 1954, 145); — Моя рада була така: оброблені та засіяні лани розподілити між партизанськими вдовами та матерями (Гончар, III, 1959, 324); // Призначати на яку-небудь посаду, роботу. Я розподілив людей, дав усім завдання (Хор., Ковила, 1960, 61); // Розміщувати, розташовувати кого-небудь десь. — А куди ж я хуторян діватиму? — По колгоспниках розмістиш. Ось у мене списки, давай зараз розподілимо кого куди (Тют., Вир, 1964, 172).
Розподіля́ти (розподіли́ти) робо́ту (обо́в’язки, ро́лі і т. ін.) — визначати те, що повинен виконувати кожний. — Ну, йдіть,— каже вчителька, — додому, а завтра приходьте — ролі будемо розподіляти… (Вишня, І, 1956, 240); — Треба одразу накидати план роботи і розподілити обов’язки (Ів., Вел. очі, 1956, 98).
2. Правильно використовувати (час). — Навчіться розподіляти час, і вам вистачить його і на працю, і на читання книжок (Тют., Вир, 1964, 42).
3. військ. Розраховувати в строю за номерами для перешикування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 774.