РОЗПОЛО́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розполо́хати. Тривожно заревла по селах худоба, заметались в степах розполохані вітром отари (Гончар, Таврія, 1952, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 775.