РОЗПОРО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розпороши́ти, розпоро́шувати і розпороши́тися, розпоро́шуватися 1-3. Виступаючи проти розпорошення повстання в часткових, неорганізованих вибухах, партія повинна враховувати і назрівання міжнародної пролетарської революції (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 15); [Синявський:] Вихід фронту за Київ означає катастрофічне розпорошення сил (Дмит., Драм. тв., 1958, 130); Штучне розпорошення виробництва окремих видів продукції негативно позначається і на рівні їх собівартості (Ком. Укр., 5, 1960, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 775.