РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Розпорядження коштами артілі.
У (в) розпоря́дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь; У (в) розпоря́дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Розвантажені свої підводи Хома передав у розпорядження санітарам (Гончар, III, 1959, 362).
2. Наказ в усній або письмовій формі, даний директивним органом чи повноважною особою. Рада Міністрів СРСР видає постанови й розпорядження на основі і на виконання діючих законів і перевіряє виконання (Конст. СРСР, 1963, 15); // Папір, на якому викладено наказ. Дивлячись на розкладені на столі накази, розпорядження, донесення маршалів і листи з Франції, Наполеон замислився (Кочура, Зол. грамота, 1960, 88); В бездонний мішок [розвідників] полетіли.. таємні циркуляри й розпорядження фон Манштейна (Кучер, Голод, 1961, 130); // Взагалі чиєсь веління. Вона чекала розпоряджень на завтрашній день (Собко, Граніт, 1937, 14); Помітивши, що водій жде розпорядження, льотчик відпустив його (Гончар, Тронка, 1963, 6).
◊ Віддава́ти (відда́ти) розпоря́дження див. віддава́ти; За розпоря́дженням чиїм; рідко З розпоря́дження кого — за чиїмсь наказом. — За розпорядженням Оксена можу видати для твоїх хлопців чого хочеш з їстівного (Тют., Вир, 1964, 379); Вся науково-планувальна робота, з розпорядження Сергія Михайловича, переходить тепер до апарату дирекції (Мик., І, 1957, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 776.