РОЗПРОПАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Проводячи відповідну пропаганду, остаточно переконати кого-небудь відмовитися від своїх поглядів. — Він картав мене за вас, Уласе Уласовичу: як це так, каже, свого напарника і не розпропагувати (Смолич, Світанок.., 1953, 185); — Французів розпропагували, англійці заворушились, а ці… справді, як віслюки (Гончар, II, 1959, 66).
2. рідко. Те саме, що загітува́ти. — ..Я зараз піду розпропагую Миколку, нехай на баяні хоч пару танців зіграє (Коп., Сусіди, 1955, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 780.