РОЗПІЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., РОЗПІЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко.
1. Орієнтуватися в чомусь раніше знайомому, відомому. — Учорашня пожежа загладила всі сліди людського життя на тій долині. Годі мені відразу розпізнатися (Фр., VI, 1951, 123).
2. Пізнавати, осягати суть чого-небудь, розбиратися в чомусь. Щастя довідавсь, хто зміг розпізнатися в силах природи, Хто всі жахи́ потоптав і долю свою невідхильну Кинув до ніг (Зеров, Вибр., 1966, 216).
3. Знайомитися з ким-, чим-небудь; // Зустрічатися, стикатися з ким-, чим-небудь, зазнавати чогось. Ой, нема-то краю, краю Над ту Верховину, Тут з бідою розпізналась Найменша дитина (Укр.. думи.., 1955, 447).
4. тільки недок. Пас. до розпізнава́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 765.